Це дуже погана практика.
Не бачу в цьому нічого поганого, навпаки зменшується кількість запитів до сервера, що зменшує тривалість завантаження сторінки, особливо це буде відчутно на не дуже швидких каналах.
Припустимо на сторінці використовується 40 картинок + 1 CSS + 1 JS. Тобто кількість запитів 43. Тепер припустимо що ми зібрали CSS та JS. Виходить 42 запита. Порахуйте відсоток...
Тепер що погане:
1) Це костиль. Тобто немає гаранітї що він щапрацює в якомусь новому супер пупер браузері (Safari for Windows...);
2) Порушуюється протокол HTTP який пердбачає передачу типу контенту;
3) Проблема сумісності з іншими хаками. Принаймні з CSS хаками;
4) Неможе гарантуватися правильна робота наприклад з усілякими прискорювачами, можливі проблеми зі зберіганням сторінок на диск, та усілякими оффлайн клієнатми;
5) Стурктурованість коду. Тобто краса коду;
Тепер що робити:
1) Наприклад є можливість комперсувати файли наприклад bzip. Такий шлях використовується наприклад в MSAjax;
2) Виставляти дуже великі значення для кешування. Зі зміною версії змінювати назву файла, наприклад додаючи весрію;
3) Компресувати текст файлу. Наприклад прибирати пусті строки, коментарі, таби та декілька пропусків;
Сперечатися тут можно досить довго, але як зазначає автор щодо "структурованості коду" насправді на жорсткому диску присутні 2 окремих файла, які потім динамічно поєднуються.
Вважаю що така техніка має право на життя, але необхідність її використання потрібно зважувати для кожного окремого випадку.
Я мав на увазі саме клієнтську стуктурованість. Тобто коли ви відкриваєте сторінку і бачете там нормальний ШТМЛ код, а не місиво з усього що може бути і не може.
Про має чи не має право на життя: я просто висловив свою думку ;).
очень смутные преимущества, при всех остальных потенциальных проблемах.